Як тільки перші промені сонця вигулькують з-за крон височенних сосен, на пожовтілій польовій дорозі з’являється чоловік. Він неспішно їде старим велосипедом в бік лісу, злегка примружуючись від ранкового сонця. Перед самим лісом чоловік зупиняється, спирає ровера до найближчого дерева, бере свого кошика і зникає у гущавині сторічних дерев.
Уявили?…. Отож, тим чоловіком є тато нашого кума Юрка, а до лісу він їде не за врожаєм боровиків, а збирати богульник або ж багон, як його ще називають на Поліссі. І робить він це для того, аби згодом потішити Вас смачною ковбасою, яка у нас так і називається – “Лісова з багоном”. Свою назву цей делікатес отримав не просто так. Сушений на старенькій печі богульник, дійсно, пахне лісом, а сама ковбаса має легкий хвойний післясмак.
“Лісова з багоном” – то одна з найнезвичніших ковбас в асортименті “Шкварки”, адже є найтемнішою серед усіх пальцьопханих. Однак, чорнуватого відтінку куми радять не боятися та сміливо ковбаску споживати.
Ще однією особливістю цього м’ясного виробу є лікувальні властивості його незвичного складника — багону. Зокрема, у народній медицині багон використовують при захворюванні ревматизмів, бронхіту і навіть гастриту.
Тож смачного Вам споживання і зимово-лісового настрою прямісінько на кухні 🙂
Уявили?…. Отож, тим чоловіком є тато нашого кума Юрка, а до лісу він їде не за врожаєм боровиків, а збирати богульник або ж багон, як його ще називають на Поліссі. І робить він це для того, аби згодом потішити Вас смачною ковбасою, яка у нас так і називається – “Лісова з багоном”. Свою назву цей делікатес отримав не просто так. Сушений на старенькій печі богульник, дійсно, пахне лісом, а сама ковбаса має легкий хвойний післясмак.
