– А може краще годинник якийсь чи дорогу пляшку горілки? Я бачила там за рогом є алкомаркет, – краєм вуха чуємо розмову молодої пари на Різдвяному ярмарку, – тато і одне, і друге любить!
– Ну, і який то годинник буде за такі гроші? Не сміши! А горілки йому знаєш скільки надарували? Він ще тобі може дати за пазуху пару пляшок. Таких людей горілкою не здивуєш. Вітрина алкомаркета на фоні його бару – як гастроном в часи Союзу. Давай ков-ба-су!
Як згодом з’ясувалося, пара, що прийшла на ярмарок за подарунком, планувала йти до батька на ювілей. А працює він якимось важливим чиновником. Банальними подарунками його не здивуєш. От зять і зметикував: тесть любить м’ясо і всілякі делікатеси, коштують вони недешево і такого точно ніхто не подарує!
Начастувавшись соусів і прихопивши кілька паличок пальцьопханих ковбас, жінка робить крок від прилавка і тут видає: ти знаєш… а давай-но все ж візьмемо оту велику ковбасу татові! Він і втішиться, і здивується, і мені віддасть половину, бо знає, шо я таке люблю!
Ось так, закарпатське салямі й стало подарунком на свято. 🙂 До слова, трохи ще маємо того смаколика. Спробувати ж його можна на Різдвяному ярмарку у Львові. Виглядає це салямі незвично і круто. Зрештою, як і смакує. Бо ж готують його з кучерявих свинок породи мангалиця. Це ті, що пасуться і зовні схожі на овечок. Смак у закарпатського салямі досить пряний. Є з паприкою, а є і без неї. Тож частуйтеся та дивуйтеся! 😉