Редьковця – слово не наше, запозичене. У кулінарної сподвижниці, хранительки галицизмів, популяризаторки місцевої кухні і просто файної львів’янки – Пані Стефи (знімаємо капелюха). Те слівце так припало нам до душі, що, коли на наших полицях оселилися ось ці рум’яно-променисті слоїчки, ми не вагалися ні хвилиночки.
Охоче скористалися ним, аби «причепурити» назву отого ранньовесняного, ружового зовні, білявого всередині, того, що в салати додається, ну… словом… ОВОЧА (прости Господи, язик не повертається обізвати його редискою) 😉
Коротше – ми його замаринували! Celebrate diversity або не огірками єдиними 🙂
Смакуйте редьковцю, радійте життю, насолоджуйтесь літом! Цьом-па!