Ковбаса… Скільки ж любові і трепетних спогадів вона прокидає:) Проста і зрозуміла. Без таємниць, але з мудрістю поколінь…
Аби в світі з’явилося колечко вудженої ковбаски, спершу слід взяти добрий кавалок свинячої шинки і шмат масної почеревини. Шинку кавальцуємо кубиками, почеревину – перемелюємо. Далі – перемішуємо: руками, поволі, не поспішаючи, по-троху додаючи натуральні спеції. Готовим фаршем начиняємо кишку і вйо до вуджарні, де ковбаска запечеться і вдихне свою димну сутність. Тай всьо, ніяких секретів 🙂
Саме так робимо домашню ковбасу ми з кумом, саме так робили її наші діди і діди їх дідів. Та шо казати, певно, на зламі тисячоліть, точно так само нетерпляче стояв біля бочки і Князь Володимир, заглядаючи, чи не скоптились золотаві кільця, аби було з чим перехилити чарчину із кумами 😉
Запрошуємо до частунку і вас. Ціна кілограма ковбаски з кмином – 300 грн.
grannatt –
Наш кіт без цієї ковбаси сумує. Тому що встиг полюбити її як рідну за новорічні свята. Треба зазначити, що кмин або вудження його любові не завадили. Адже, надкусив злегка підсушену на повітрі пружну поверхню шкірки, знаходиш усередині шматочки ароматного, трохи задимленого м’яска, смакуєш його неспішно, а потім можна хоч на даху співати пісні, хоч за столом – під чарочку з прозорою міцною рідиною. Кожному своє, але всім – по шматочку вашої м’ясної смакоти. Прийдемо за нею ще, не вмирати ж від туги.
Анна –
Пісня!))) Дякуємо за поетичний відгук!
Ріта (перевірений власник) –
Повністю згодна з попереднім відгуком. Ця ковбаска лишає слід не лише у шлунку, але й у серці
Анна –