Якщо запитати у кумів, яку зі своїх ковбас вони вважають найвдалішою, то вони скажуть, що люблять їх усіх однаково, але потайки думатимуть про пальцьопхану з пармезаном.
Якось кум Михайло зізнався, що вважає її ідеальною по насиченню. А кум Юрко досі не знайшов епітетів, щоб описати наскільки йому вдалося збалансувати м’ясний і сирний аромат у вичищеній свинячій кишці. Словом, італійський «король сирів» і українське м’яско тут дуже пасують один одному.
Пармезан звитяжно пом’якшує смак свинячої шинки, хоч подекуди трохи нахабно перетягує акцент на себе. Однак велетенські кавалки добірного м’яса із поросячої дупці, здається, зовсім не ображаються на поведінку чудернацького сусіда і просто роблять свою справу.
До слова, у свинячій шинці є десятки м’язів, які, залежно від прижиттєвої активності, мають різне забарвлення – від паперово-білого до темно-гранатового кольору. Візьміть тоненьку скибку нашої ковбаски і подивіться крізь неї на сонечко… Інколи здається, що лише цих, неописаних у підручниках з кольористики барв, достатньо, аби бути ситим. Принаймні естетично…
Якось кум Михайло зізнався, що вважає її ідеальною по насиченню. А кум Юрко досі не знайшов епітетів, щоб описати наскільки йому вдалося збалансувати м’ясний і сирний аромат у вичищеній свинячій кишці. Словом, італійський «король сирів» і українське м’яско тут дуже пасують один одному.
