Ковбаса з блакитним сиром – авторська розробка кумів Михайла та Юрка, які не приховують своєї симпатії до іспанського фуета. Від інших пальцьопханих вона відрізняється специфічним запахом, гострим і насиченим ароматом. А все тому, що куми подружили м’яско українського пацятка з молоком німецьких корівок у вигляді напівтвердого сорту сиру – Dorblu.
Оболонку з неї можна не знімати, оскільки це натуральна свиняча кишка. Сухий білий наліт на паличках ковбаски – ознака витриманості і натурального походження. Це пеніцилінова їстівна цвіль, відома своїми антибактеріальними властивостями.
Намагайтеся нарізати сиров’ялену ковбасу якнайтонше, щоб аж світилася на сонці. Після нарізки зробіть невеличку паузу, аби м’яско набуло кімнатної температури. Так отримаєте максимум аромату та смаку.
Аби зберегти пальцьопхану надовго, загорніть її герметично у харчову плівку і покладіть в морозильник, там вона «засне» і зможе проспати до півроку. Для нетривалого зберігання – загорніть паличку в папір чи тканину. Зберігайте у холодильнику або ж при кімнатній температурі.
До речі, ковбасу з блакитним сиром можна називати всенародною улюбленицею. Її розбирають, ледь вона встигає народитися. Звідси і особливе ставлення до ковбаски від її творців. Як каже кума Леся, коли чоловіки її роблять, то ніби картину малюють.
Склад: М’ясна сировина (свинина знежилована нежирна вищого ґатунку, напівжирна, жирна); сіль нітритна; цукор; перець чорний; перець духмяний; лавровий лист; коріандр, сир «Дор Блю». Алерген лактоза.