Якщо запитати у кумів, яку зі своїх ковбас вони вважають найвдалішою, то вони скажуть, що люблять їх усіх однаково, але потайки думатимуть про пальцьопхану з пармезаном.
Якось кум Михайло зізнався, що вважає її ідеальною по насиченню. А кум Юрко досі не знайшов епітетів, щоб описати наскільки їм вдалося збалансувати м’ясний і сирний аромат у вичищеній свинячій кишці. Словом, італійський «король сирів» і українське м’яско тут дуже пасують один одному.
Пармезан пом’якшує смак свинячої шинки і подекуди навіть перетягує акцент на себе. Однак невеличкі кавальчики добірного м’яска із поросячої дупці, здається, зовсім не ображаються на поведінку свого чудернацького сусіда і просто роблять свою справу.
До слова, у свинячій шинці є десятки м’язів, які залежно від прижиттєвої активності мають різне забарвлення – від паперово-білого до темно-гранатового кольору. Візьміть тоненьку скибку нашої ковбаски і придивіться крізь неї на сонечко… Інколи здається, що лише цих, неописаних у підручниках з кольористики барв достатньо, аби бути ситим. Принаймні естетично…
Оболонку з цієї сиров’яленої також можна не знімати, оскільки це натуральна свиняча кишка, яка під час дозрівання ковбас вкривається благородними бактеріями у вигляді білої плісняви.
Склад: М’ясна сировина (свинина знежилована нежирна вищого ґатунку, напівжирна, жирна); сіль нітритна; цукор; перець чорний; перець духмяний; лавровий лист; коріандр; сир «Грана Падано».
Алерген лактоза.