З волохатими свинями і їхнім власником ми познайомилися на Закарпатті. Власне, у цьому регіоні, кучеряві пацята далеко не дивина. Переповідають, що в край високих смерек угорські фермери завезли їх ще в 50-х.

Чого вона така весела? Ну, бо їй в житті пощастило, як мінімум тричі. По-перше, вона могла просто зогнити на дереві, не бути купленою чи вродитися дуже кислою. Усього цього з нею не трапилося, що вже є беззаперечним успіхом.

Французи смакують її з шампанським, білим вином або молочними коктейлями, англійці використовують як кисленький додаток до горнятка ранкової кави зі збитими вершками, іспанці споживають у парі з козячим молоком і мандариновим желе, а голландці запивають жасминовим чаєм з м’ятою.

Якщо ви втомилися від пошуків смачного вітамінного джему, це означає, що ви досі не куштували солодке чорносмородинове творіння від Шкварки. Наші куми Юрко і Михайло подбали, щоб всі корисні властивості цієї ягідки якнайкраще збереглися і пречудово повелися у невеличкій скляній баночці.

Плескайте в долоні любителі всього пекельно-вострого і такого, що відбирає мову, бо на закарпатських плантаціях нарешті повноцінно достиг гострий червоний перець. Ця звістка може означати лише одне: скоро на полицях ваших холодильників знову з’явиться  «Пекельний перець» (червоний) від кумів Михайла та Юрка.